-XII століття – перші древньоруські укріплення на місці Меджебіжзького замку.

-кінець ХІІ століття – Меджибіж входить до складу Галицько-Волинського князівства.

-1331 рік – захоплення міста литовцями. Князь Ольгерд передає Меджибіж синам, які будують Меджебіжзький замок.

-1241 рік – Золота Орда захоплює частину подільських земель, та руйнує замок в Меджебіжі.

-1362 рік - литовці відвойовують Поділля у татар, брати Коріятовичі відбудовують та укріплюють Меджебіжзьку фортецю.

-1434 рік - Меджебіж переходить під владу Польщі. Фортеця розбудовується. Зводяться дві нові вежі: п'ятикутна (Лицарська) та північно-східна кругла (Офіцерська) з мурами чотириметрової товщини.

-1540 рік - Миколай Синявський (1489-1569) (Mikolaj Sieniawski), гетьман великий коронний, отримавши замок і місто у власність, проводить ремонт замку, облаштовує там свою резиденцію, будує палац, нову систему укріплень, прибудовує до фортеці великий бастіон. Зводить в замку ще один житловий корпус на східній стороні фортеці, та казарми для солдатів. В'їздна брама переноситься з південно-східної частини фортеці на західний бік муру, за 5 метрів від п'ятикутної вежі. Там вона розташована і зараз.

-XVI століття - у південній куртині з'являється високо піднята над землею брама, призначена для приймання вантажів. Не збереглася була замурована.

-1593 рік – місто отримало магдебурзьке право. Грамота на самоврядування сповіщала про обов’язки міщан: твердити город, копати Перекоп, гатити греблю, утримувати в порядку оборонні укріплення та гарнізон. Кожен мусив мати запас куль і пороху та тримати зброю напоготові. В цей час долішні яруси башт та замку засипають землею, перед стінами будується бастіон для протистояння гарматним ядрам, а також розбирають західний оборонний мур дитинця. Ззовні фортеці зводять могутні кам'яні контрфорси, що сягають третього поверху палацу, з метою запобігання руйнуванню палацу від тиску землі у нижніх поверхах башт. Для додаткового захисту фортечних мурів і палацу від гарматних ядер ззовні під ними насипають земляні насипи висотою п’ять метрів.

-1507,1515,1516 роки – під стінами фортеці були розбиті монголо-татарські орди.

-1648 рік - фортецю звільняють козаки Максима Кривоноса та Данила Нечая.

-1649 рік - фортецю знову захоплюють поляки.

-1650,1653 роки - місто Меджибіж та замок звільняє українське військо Б.Хмельницького, в замку зупинявся Богдан Хмельницький прямуючи в Кам’янець-Подільський.

-1672 рік - Меджибіж, як і суміжні подільські терени за Бучацьким мирним договором окуповують турки.

-1699 рік - за Карловицькою угодою Меджибіж увійшов знову до складу Польщі .

-1702 рік - замок знову беруть облогою козаки.

-1730 рік - Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Августа-Олександра Чарторийського. Чарторийський також перебудовує замок, змінює розмір та форму вікон та дверей, проводить оздоблення внутрішній приміщень палацу.

-1793 рік - захоплення Поділля і замку Московією, в результаті Другого поділу Польщі.

-1831 рік - конфіскація замку у Чарторийського московитською окупаційною владою, за його участь в повстанні проти Російської окупації.

-4 жовтня 1846 року – замок у складі археологічної експедиції відвідує Тарас Григорович Шевченко. Про це зі стіни Лицарської вежі свідчить  меморіальна дошка.

 -1848 рік - замок передано московитському військовому відомству. Всі споруди перебудовано в романтичному стилі. Перебудовою опікується московитська цариця. Віконні й дверні отвори розширили, камінне ренесансне облицювання замінили білими профілями, віконні та дверні верхні завершення зробили арочними. Корпуси, вежі й фортечні мури увінчали декоративними зубчастими парапетами з цегли (збереглися). Північно-східну круглу вежу надбудували у формі восьмигранника з арочними дверними й віконними отворами. В ній проводилися офіцерські зібрання. Саме тоді вежу назвали Офіцерською. У залі поставили каміни, а ззовні, над долішніми ярусами XV століття, засипаними землею, зробили терасу і обнесли її чавунною огорожею. Тераса збереглася, а от огорожа зникла після приходу комуністів.

-1917 рік - в фортеці квартирували реорганізовані в «Перший український корпус» війська царської армії під керівництвом Павла Скоропадського.

-до 1930 року - в замку знаходилися різноманітні військові підрозділи комуністичної влади.

-з 1930 року - в замку розмістився молокозавод. Влада почала розбирати замкові будівлі і мури на будівельний матеріал. Фортеця почала занепадати. Після повернення комуністів, після Другої світової війни, процес занепаду історичної пам'ятки продовжився.

-1967 рік - дослідження пам'ятки, виготовлення проектної реставраційної документації.

Павло́ Петро́вич Скоропа́дський (1873 -1945р.р., Меттен, Баварія, Німеччина)-визначний український громадський, державний діяч, військовий.

 Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Московитської імперії. Учасник московито-японської (1904–1905 р.р.) та Першої світової воєн (1914–1918 р.р.). Гетьман Української Держави (29 квітня-14 грудня 1918 р.). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху. Після зречення влади, Скоропадський із родиною перебрався в Берлін, потім до Швейцарії, зрештою оселився у Ванзее — північно-західному передмісті Берліна.

Протягом 1938–1941 років Скоропадський намагався згуртувати всі українські сили у діаспорі. Він не поділяв надій деяких угруповань емігрантів, що німці відновлять українську державність. 26 квітня 1945року П.Скоропадський помер і був похований на монастирському цвинтарі. 1946 року останки Павла Скоропадського урочисто перепоховали в м.Оберстдорф. В одній могилі з ним поховані всі члени родини Скоропадських, померлі в еміграції, крім Данила, похованого у Великій Британії.