ЧЕРВОНОГОРОД (НИРКІВ). ЗАМОК. (1435-1820р.р.)/(2010р).

       Замок розташований в урочищі Червоне поблизу с. Нирків, на пагорбі в глибокій котловині. Річка Дждурин охоплює петлею пагорб на якому стоїть замок з трьох сторін. Місцина дуже мальовнича.

Перші відомості про Черлений Городок ( Castrum Rubrum - латиною) знайдено у хроніці Биховця 1351 ріку. В ті часи Коріятовичі збудували тут дерев'яний замок, який в 1538 році знищили татари. На початку XVII століття власник Червоногорода, львівський каштелян Миколай Данилович (Mikolaj Danilowicz) (1558-1624),зводить мурований замок з оборонними вежами, оточений муром. В 1648 році замком оволоділи козацькі загони. В 1672 році замок захопили турецькі війська Магомета ІV. В 1778 році вже австрійський уряд продав замок князю  Каролю Понінcькому (Karol Poninski) (1760-1830), який в 1820 році розібрав дві вежі і частину будівлі, а дві інші вежі використав для спорудження палацу на фундаменті замку. Його син Калікст (Kalikst Poninski) (1824-н/в), на місці старих веж звів нові вищі, круглої форми в ренесансному стилі. Проект замку розробив львівський архітектор Юліан Захаревич. Ці дві вежі збереглися  до нині. 

Декор та зубці круглих веж замку виготовлялися у Львові. В одній з веж облаштовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій  вежі, східці на другий та третій поверхи облаштовані в середині стіни вежі. В другій вежі, сходи були дерев'яні і знаходились на внутрішній стіні башти. Подекуди ще збереглися деревяні фрагменти цих сходів. Після Калікста, який не залишив по собі потомків, замок перейшов у власність до його сестри Хелени (Helena Poninska) (н/в-1883).

До Першої світової війни палац досяг розквіту, мав красиві вежі, вишукану терасу в італійському стилі та колонаду з шести колон. Палац оточував великий парк з чарівним фонтаном, що зберігся до наших днів. Під час Першої світової війни палац зазнав значних руйнувань і надалі не відбудовувався повністю. Остання власниця замку, Марія -Софія  Любомирська (Maria -Zofia Lubomirska (1877-1954), робила відчайдушні спроби підтримати замок в належному стані, та її зусиль було не достатньо. Замок занепадав та руйнувався.

 

З польських джерел відомо, що у 1924 році, в напівзруйнованому замку мешкав сільський вчитель. Друга Світова війна довершила руйнування.Ось фото 2010 року з місця, з якого зроблено попередню світлину. Раніше було набагато краще. Залишилось не багато.

ПОДОРОЖ ЗАМКОМ

Хроніка подій

-1351 р.- перша згадка про містечко, Коріятовичі будують дерев'яний замок,
-1538 р. - замок нищать татари,
-1610-1620 р.р.- Львівський каштелян Миколай Данилович, зводить камяний замок,
-1648 р. - замок взятий козацьким військом, під час Визвольної війни,
-1672 р. - захоплення замку турками (МагометIV),
-Замок переходить у власність Кароля Понінcького (Karol Poninski) (1760-1830),
-1820 р. - Кароль перебудовує замок, розібравши дві вежі,
-1860 р.- син Кароля, Калікст Понінcький (Kalikst Poninski) (1824-н/в), перебудовує дві вежі у псевдоренесансному стилі,
-1914-1920 р.р., палац зазнає значних руйнувань і занепадає.
-1930 р. - початок часткової відбудови замку.

Історичні постаті доби

-герб Сас (Sas) - княжої родини Даниловичів.
-Миколай Данилович (Mikolaj Danilowicz)(1558-1624) -коронний обозний з 1609 р, каштелян Львівський p 1614 року, староста червоногородський з 1615 року, маршалок сейму в 1593 році.

Герб Lodzia
Герб Lodzia

-герб Лодзя (Lodzia)-родини Понінських,
Кароль Понінский (Karol Poninski) (1760-1830), князь, перебудував замок у палац,
алікст Понінський (Kalikst Poninski) (1824-н/в), князь, перебудував дві вежі у псевдо ренесансному стилі,
-Хелена Понінська (Helena Poninska(н/в-1883),донька Кароля, сестра Калікста, остання власниця палацу з родини Понінських,

-Марія -Софія Любомирська (Maria Zofia Lubomirska (1877-1954),  княжна, остання власниця палацу.

Нирків

      Нирків - село Заліщицького району,Тернопільської області. Розташоване на річці Джурин, на заході району.

До 1970 року до складу Нирківської сільради входило село Червоне (колишній Червоногород (Czerwonogród); назва походила від кольору ґрунтів у долині річки Джурин, але після репатріації польського населення в1945 році, населений пункт виключили з облікових даних сільради. Урочище зберегло назву Червоне. Населення села в 2001 році сладало 1013 жителів.