МИКУЛИНЦІ. ПАЛАЦ. (1760/1830 р.р.)/(2011р./2017р.)

     На пагорбі серед колись пишного саду, неподалік Микулинецького замку, у західні частині містечка Микулинці височить і нині пишний палац, одна з небагатьох збережених пам’яток палацової архітектури України. Правда, в середині, від пишного інтер’єру залів нічого не залишилося, там звичайна лікарня, за винятком холів головного корпусу на першому та другому поверсі, та автентичних чавунних сходів на другий поверх, у головному холі.

      Будівництво палацу започаткувала вдова великого коронного гетьмана Речі Посполитої Юзефа ПотоцькогоЛюдвіга Потоцька (1712-1785 р.р.), в 1760 році, на той час власниця містечка Микулинці. З того часу збереглися флігелі палацу. В кінці XVIII століття Потоцькі продають містечко магнатові Петрові Конопці. Його син Ян Конопка перебудував головний корпус палацу на свій смак. Вийшло красиво у стилі пізнього ампіру. Ці зміни відбулися у 1820-1830 роках. Від Яна Конопки палац перейшов у власність до його племінника Казимира Конопки (1825-1884 р.р.), а далі до доньки Казимира - Юзефи Конопки Рей (1856-1938 р.р.). Юзефа була останньою власницею містечка і померла в палаці в 1938 році.

У 1918-1920 роках палац пограбували та розорили більшовицькі орди. З палацу викрали архів, бібліотеку, меблі, твори мистецтва, цінності. Згоріло і праве крило палацу. Після погрому Юзефі вдалося відновити та умеблювати лише декілька кімнат, де вона проживала до 1938 року.

Територія палацового комплексу огороджена кам’яною огорожею з бутового каменю, яка збереглася лише з східного боку. В XIX столітті парк обнесли цегляним муром, який також не зберігся повністю. З південної сторони до палацу, через парк, що спускається терасами до дороги, вела вимощена алея з регулярними сходами, яка частково збереглася до нині. З півночі перед палацом розташоване велике подвір’я з брамою, квітниками, газонами та декоративними деревами.

Ризаліт головного фасаду був увінчаний аттиком, стіна якого була оздоблена скульптурою Архангела Михаїла, що підтримував два гербові картуші. Права галерея слугувала зимовим садом, від парку була засклена. Ліва галерея використовувалася під службові приміщення. Верхня частина ризаліту прикрашена чотирма фігурами атлантів, що стоять на високих цоколях, оздоблених масками левів. Ці чотири скульптури, вирізьблені з дерева і служать опорою для широкого профільованого карниза.

Зберігся великий хол на першому поверсі з сходами які виконані з чавуну методом мережевого литва. Зараз красу сходів можна оцінити лише заглянувши під них з низу. Металеве мереживо було пошкоджене прикладами комуно-варварів в 1939 році, довелося накласти на пошкоджені сходи дерев'яні полаті. Зараз в палаці розміщена Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня.

**2017р. Коротке відео палацу. Якість поганенька: Відео1

ПОДОРОЖ ПАЛАЦОМ

ХРОНІКА ПОДІЙ

-1096 – перша писемна згадка про Микулинці (Микулин),

-1760 – початок будівництва палацу Людвікою Потоцькою,

-1820-1830 – перебудова головного корпусу палацу Казимиром Конопкою,

-1918 – пограбування палацу,

-1919 – пожар в правому крилі палацу,

-1920 – часткове відновлення інтер’єру палацу Юзефою Рей.

ПОСТАТІ ДОБИ

-герб Пилява (Pilawa) – роду Потоцьких

-Юзеф Потоцький (Jozef Potocks) (1673-1751) – воєвода київський з 1702р., гетьман великий коронний з 1734р., каштелян краківський з 1748р., староста галицький, лежальський, коломийський, червоногородський, снятинський.

 -Людвіка Потоцька Мнішек (Ludwika Роtocka Mniszech)(1712-1785) – друга дружина Юзефа Потоцького, власниця Микулинців в XVIII ст. Побудувала палац.

 -Герб Новіна (Nowina)–роду Конопок,

 -Казимир Конопка з Микулинець (Kazimierz Konopka z “Mikulinitc”) (1825-1884) – барон, власник Пшеслав, Микулинців.

 -Юзефа Рей Конопка (Jozefa Rey Konopka) (1856-1938) – друга дружина Мечислава Рея з 1876р., остання власниця Микулинців, по смерті Мечислава Рея.

-Герб Окша (Oksza) – роду Реїв.

-Мєчислав Рей (Mieczyslaw Rey) (1836-1918) – граф, власник Пшеслав, літератор, автор спогадів, голова мілеської повітової ради, посол Галицького сейму, голова татзанського товариства. Помер в Микулинцях в 1918р.

МИКУЛИНЦІ

      Мику́линці (давня назва: Мику́лин) — селище міського типу Теребовлянського району, Тернопільської області на річці Серет, з населенням приблизно 4000 осіб. Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших на Західній Україні.

 У Микулинцях багато пам'яток архітектури. Зокрема руїни крім замку, Троїцький костел, Церква святої трійці, палац XIX століття та давній парк.