Відомо що вже в 1442 році, на перехресті доріг з Бережан до Поморян існувало укріплення. А місто і укріплення слугували форпостом захисту Львова. Фортецю-замок почали зводити в 1541 році, після нападу татар, які зруйнували замок повністю. 

В 1634 році, коли місто перебувало у власності батька майбутнього короля Польщі Яна III Собєського Якуба, замок був повністю відбудований. Нова фортеця була зведена за всіма правилами фортифікації. Замок був обнесений високими земляними валами, укріпленими кам'яними плитами. На  розі валів знаходяться п'ятикутні бастіони, де знаходилися спостережні вежі, які після перебудови в XIX столітті стали декоративними. Замок оточував глибокий рів. Ворота мали звідний міст. Особливість Золочівського замку - облаштовані в палаці вбиральні. В ті часи це була рідкість і в Європі.

На дитинці знаходиться двоповерховий палац, в стилі ренесансу, реставрований в наш час. Поряд з палацом, навпроти головного входу знаходиться Китайський палац, відреставрований давніше. Господарські будівлі розташовані по периметру подвір'я, на західній і південній куртинах. В 1672 році замок зруйнували турки. В 1675 році фортеця витримала облогу і штурм татарської орди. 

Після переходу замку у власність Радзивіллів (1737р.) фортеця почала занепадати, а меблі і прикраси замку потрапляють в Австрію. У 1802 році Золочів купив поміщик Комарницький, який відреставрував замкові будівлі і перетворив їх на жилі приміщення. В 1840 році він продав фортецю австрійському уряду під військові казарми.

З 1939 по 1941 роки у замку знаходилася катівня НКВС, де було закатовано близько 800 чоловік. Замок відновлено у 1979 та 1989 роках, завдяки зусиллям  Б.Г.Возницького, директора Львівської Галереї мистецтв, геніальної людини, історика та краєзнавця.