ХОТИН. ФОРТЕЦЯ. (XIII-XVIIІ ст.)/(2011р.).

Чернівецька обл.

Замок з південних воріт
Замок з південних воріт

     В IX столітті князем Володимиром Святославичем, після приєднання до Руси буковинських земель, на цьому місці було побудовано Хотинський форт. Укріплення спорудили на мисі, утвореному високим берегом Дністра і долиною впадаючого в Дністер невеличкого струмка, для охорони поселення та переправи через Дністер, на місці де зараз знаходиться Північна вежа. Впродовж століть фортецю розбудовували і укріплювали. В XIII фортеця стала наймогутнішою в Східній Європі. Фортеця оточена більш ніж на кілометр кам'яно-земляними укріпленнями шириною у вісім метрів з воротами і вежами. Внизу на мисі розташований сам велично-романтичний замок.

Палац паші
Палац паші

В другій половині XV століття на дитинці споруджено Комендантський палац. Стіни палацу оздоблені орнаментом з червоної цегли та білокам'яних блоків. Дверні портали, та віконні ніші виконані  різбленням у готичному стилі. На першому поверсі колись був басейн та баня. На другому поверсі, за часів турецького панування, знаходився гарем. Під палацом є дві великі пивниці. Через підвал підвалу, по підземному переходу, можна попасти в Північну вежу. Зараз це прохід відновлюється.

Оборонні мури фортеці-замку, висотою у сорок метрів прикрашені орнаментом з червоної цегли. В'їздом до замку слугував підвісний міст. Подвір'я замку поділене на на дві частини. Більше подвір'я забудоване житловими будинками, з колодязем, глибиною 65 метрів. В північній частині замку розташований невеликий Княжий двір.

Жилий будинок і церква
Жилий будинок і церква

Окрім палацу на території  відновлено двоповерховий житловий будинок. На другому поверсі будинку була невелика замкова каплиця, що складалася з прямокутної нави з напівкруглою аспидою зі сходу. Всю західну стіну храму займає прикрашений різьбою великий і красивий портал. Підвали житлового будинку використовувалися для утримування в'язнів. В 2008 році будинок активно реставрувався. В 2011році реставрація завершена.

Північна квадратна вежа
Північна квадратна вежа

Найбільша та найстаріша з башт замку - Північна. Прямокутна в плані (12 x 18 м.) вона має три яруси, бійниці для артилерії. Зверху на башті розташований бойовий артилерійський майданчик накритий пірамідальним дахом. В цій башті можна було оборонятися автономно, навіть тоді, коли інша частина замку захоплена ворогом. Крім Північної, замок має ще чотири вежі: Надбрамну, Східну, Комендантську і Південно-західну. З башт є виходи на бойовий парапет, що тягнеться вздовж всього периметру стін. Стіни замку товщиною п'ять метрів неприступні, сурові і міцні навіть зараз. 

В 1621 році в замку побував гетьман України Петро Конашевич Сагайдачний.

ПОДОРОЖ ФОРТЕЦЕЮ

Історичні постаті доби

- Петро Конашевич Сагайдачний (1570-1622) – гетьман України, кошовий отаман Війська Запорозького, шляхтич червоноруський. Народився 1570 року в селі Кульчинці Перемишильскої землі Руського воєводства (зараз Самбірський район, Львівської області), у православній родині. Рід походить з боярської шляхти, яка володіла селом Кульчинці з 1248 року, за дарчої грамотою князя Лева.
 -в 1616 році з козацьким військом здобув турецьку фортецю Кафа і спалив турецький флот.
-1621 року на чолі 20-тисячного козацького війська здійснив похід на Москву. Захопив Путивль, Рильск, Курськ, Лівни, Єлець. В районі Серпухова розгромив московитське військо на чолі з Дмітрієм Пожарскім. Поблизу Донського монастиря повністю розгромив московитське військо на чолі з Васілієм Бутурліним.
-1621 року на чолі 40-тисячного козацького війська відіграв вирішальну роль в розгромі турецького війська під Хотином.
Петро Сагайдачний помер 10 березня 1622 року в Києві, від ран отриманих під час Хотинської битви. Похований в Києво-Братському монастирі. Заповів все своє майно Київському братству та Львівській братській школі.

ХОТИН

       Хотин — місто на правому березі Дністра в Північній Бесарабії, районний центр Чернівецької області. Згадується у «Списку руських городів» у кінці XIV ст. («На Днестре Хотень») йі у грамоті молдавського воєводи Олександра від 8 жовтня 1408 року. Населення близько 14 тисяч чоловік.