СТРУСІВ. ПАЛАЦ. (1780р.)/(2013р).

       На початку XVI століття в Струсові брати Струси збудували на лівому високому березі Серета, в урочищі Чортова Дебра, кам’яний оборонний замок. В 1648 році замок був здобутий українським військом Богдана Хмельницького під час Визвольної війни українців проти польської окупації. Повністю зруйнували замок татарські орди в XVII столітті. В XIX столітті залишки замкових споруд були розібрані і використані при будівництві палацу в місті.

Фундаторорами будівництва палацу-замку в Струсові були Лянцкоронські, які в 1780 році придбали Струсів у Станіслава-Щенсного Потоцького, правнука Станіслава Потоцького та Гелени Струсь, доньки останнього чоловіка з родини Струсів. Лянцкоронські дітей не мали, тому Струсів записали своєму похреснику Володимиру Боровському (Włodzimierz Borowski) (1825-1901). Той в свою чергу на прикінці XIX століття продає маєток своєму родичу, графу Юзефу Голуховському (Józef Maria Gołuchowski) (1861-1917).

Останнім власникам маєтку був львівський воєвода Пйотр Дунін-Борковський (Piotr Dunin-Borkowski)(1890-1946), який отримав його через шлюб з донькою Юзефа Голуховського Марією Голуховською (1895-н/в).

     Замок розташований неподалік церкви, на невеликому підвищенні. Споруда має два фасади та споруджена в стилі ампір. Центральний фасад має шість колон, які тримають трикутний фронтон. Другий знаходиться зі сторони парку і складається враження, що цей фасад знаходиться на підвищенні. Балкон другого поверху спирається на шість колон балюстради.

Окрасою замку є балюстрада зі сторони паркового фасаду. Хоча вона і достояла до наших часів, та процес руйнування розпочався. В стіні переходу між палацом та кухнею були величезні двері, через які можна було верхи чи каретою, доїхати майже до покоїв. Палац налічував 36 приміщень. В центральній частині першого поверху палацу знаходилася велика зала-салон. Парадні сходи прикрашали поручні з бронзи. В обидві сторони від центральної зали тягнулися кімнати. В правому крилі палацу знаходилася родинна каплиця.

Палац мав опалення через систему прокладених в стінах труб, якими циркулювало гаряче повітря, від камінів та оздоблених декором грубок. Віконні та дверні рами, самі двері, та геть усі меблі були виготовлені з червоного ясеня. В часи, коли палацом володіли Голуховські, інтер’єр палацу зазнав великих змін. Були перебудовані кімнати, зали прикрасили кришталеві люстри та великі канделябри, що стояли на підлозі. Один з парадних залів палацу облаштували в стилі Людовіка XV. Стіни кімнат оббили матерією. Кожна кімната мала інших колір інтер’єру. Стелі кімнат прикрасили ліпниною. Вся ця краса зникли під час Першої світової війни.

Поблизу палацу знаходився великий парк, до якого від палацу, можна було дістатися каштановою алея. В глиб парку вела липова алея, містком через річку Серет можна було потрапити до великої оранжереї. До наших часів збереглася палац, брама при в’їзді на подвір’я палацу і басейн. Поруч з замком росте австрійська сосна віком понад 250 років, зараз це пам’ятка природи державного значення. Раніше в палаці розташовувався дитячий інтернат, а зараз у кімнатах та залах панує пустка та запустіння. Закинутий палац, що зараз знаходиться без догляду, починає руйнуватися.

Історичні постаті доби.

 -герб Леліва (Leliwa) роду Голуховських.
-Юзеф Марія Голуховський (Józef Maria Gołuchowski) (1861-1917р.р.)- граф, землевласник, син визначного політика Австро-Угорщини, польського аристократа-Агерона Ромуальда Онуфрія Голуховського (Agenor Romuald Onufry Gołuchowski (1849-1921 р.р.).
*Агерон Ромуальд Онуфрій Голуховський (Agenor Romuald Onufry Gołuchowski (1849-1921 р.р.).- польський аристократ, граф, консервативний політик Австро-Угощини, міністр внутрішніх справ Австро-Угорщини в 1859-1861 роках, намісник Галичини в 1849-1859, 1866-1868, 1871-1875 роках, ординат в Скалі, член Мальтійського ордену.

     -Пйотр Дунін-Борковський (Piotr Dunin-Borkowski (1890-1946)- польський консервативний політик, державний діяч, публіцист. Один з діячів Львівської консервативної групи. Перед Першою світовою війною працював в дипломатичній службі Австро-Угорщини, потім був президентом відділу Союзу землевласників у Львові. Засновник клуб «Klub Zachowawczej Pracy Państwowej». В 1927–1928 роках — львівський воєвода, а 1928–1929 — познанський воєвода. Під час Другої світової війни брав участь у переговорах у Львові між таємним урядом Польщі та Армією Крайовою і Українською Головною Визвольною Радою, про припинення вогню і умов політичної співпраці. Після війни жив в еміграції у Римі, де помер і похований.

СТРУСІВ.

     Стру́сів – село в Теребовлянському районі, Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Серет. В XVI – XVIII століттях Струсів був досить великим містом. В XVI столітті місто було перейменоване в Струсів, від прізвища власників округи, братів Струсів. До того називалося Підбугорище (Підборогодище). Спалене татарами в XVII столітті. Населення Струсіва в 2007 році складало 1465 осіб.