МИКУЛИНЦІ. ЗАМОК. (1550-1555 р.р)/(2011р.)

Південна та західна стіна замкую
Південна та західна стіна замкую

      Микулинці (Микулин) згадуються ще в 1096 році великим князем Володимиром Мономахом у «Повчанні дітям». Селище заснували ченці. Вони збудували церкву святого Миколая, звідки і пішла назва поселення. З 1387 року містечко опинилося під владою Польщі, тоді ж воно почало називатися Микулинці.

 Через часті напади татар (містечко стояло на татарському Кучманському шляху) виникла необхідність будівництва оборонного замку. Будівництво розпочалося в 1550 році і завершилося в 1555 році. Роботами керувала тодішня власниця містечка Ганна (Анна) Йорданова, дружина краківського каштеляна Спитка Йордана, донька польського гетьмана Миколи Сенявського. Сам гетьман мешкав в замку в Бережанах. Замок має форму квадрата з довжиною сторін у 75 метри та товщиною оборонних мурів у 2 метри.

Вежа замку.
Вежа замку.

На трьох кутах замку височать круглі оборонні вежі, які колись мали три оборонні яруси, та бійниці для гармат. Із західного боку, де не було урвища, оборонні мури були додатково захищені глибоким ровом. В замок можна було потрапити через браму з підвісним мостом. Ще один в'їзд у замок був зі східного боку. Всередині фортеці були житлові споруди. До наших днів збереглися льохи і підземні ходи під ними. Кажуть, що з замку підземних ходом можна було дістатися Теребовлянсько замку.

Замок. Початок XXст.
Замок. Початок XXст.

Далі замок дістався у спадок їхній донці Софії, а від так, до родини Зборовських. Далі власниками замку стала родина Конєцпольських. Замок слугував добрим захистом від татар, однак в 1672 році, після 15 денної облоги, його захопили турки. За відвагу і мужність при обороні замку турки повбивали всіх чоловіків, а жінок та дітей забрали в рабство. У першій половині XVIII ст. Микулинці належали родині Сєнявських, потім - Любомирським. З другій половині XVIII століття місто та замок стає власністю роду Потоцьких. Потоцький перебудував та пристосував замок у житло.

В XVIII ст., після того, як Камянець-Подільська фортеця була відбита у турків, замок втрачає своє оборонне значення і занепадає. В 1815 році австрійський барон Кнопка, купив фортецю, та організував в ній суконну фабрику. Для цього він здійснив перебудову замкового комплексу, замість бійниць в стінах пробив великі вікна, їх можна побачити і зараз. Виробництво збанкрутувало і замок залишився сам на сам з часом.

 В двадцятих роках ХХ столітття, замком володіла графиня Юзефа Рей.

Східні ворота замку.
Східні ворота замку.

У неї була служниця, яка не лише прислуговувала графині, але й допомагала їй ввести домашнє господарство, бо знала грамоту. Коли Ганна виросла і вирішила одружитися, то графиня, щоб не розлучатися із улюбленою покоївкою, запропонувала їй із чоловіком жити разом з нею, поки молоде подружжя не збудує власну хату. Та розпочалася Перша світова війна, і чоловік Ганни пішов на фронт, залишивши дружину із двома дітьми. З фронту він не повернувся. Загинув на війні і син графині. Від тифу померла графська донька, а через деякий час померла і сама Юзефа Рей. З того часу, замок перейшов у власність Ганни, бо інших спадкоємців у цієї родини не було. Зараз в замку проживає донька Ганни, пані Стефанія.

 З тих пір ніяких реставраційних робіт в замку не ведеться, хоч до 900-річчя Микулинців проектний інститут «Укрпроектреставрація» (Львів) виготовив документацію на відновлення замку. Документація є, а замок вмирає.

 **Літом 2016р. проїздив поруч, а відтак завітав у замок. Виявилося, що в замку проводяться інтенсивні відновлювальні роботи.

Легенда замку.

       Існує легенда, що з XIX - початку XX ст. в Микулинецькому замку оселилися привиди. Колись у підвалі під квартирами сучасних мешканців фортеці жив коваль. У нього була дочка, яка народила позашлюбну дитину. Батьки не могли змиритися з такою ганьбою і дуже дорікали їй. Жінка не витримала, захворіла і померла, залишивши немовля сиротою. Як неодружену, її поховали за звичаєм у білій сукні, а потім люди не один раз бачили молоду дівчину в білому, яка заглядала у вікна нижніх поверхів замку.

ПОДОРОЖ ЗАМКОМ

Хроніка подій

-1096р. - перша згадка про Микулин.,

-1550р. - початок будівництва замку.,

-1672р. - захоплення замку турками.,

-1815р. - австрійський барон Кнопка відкрив у замку суконну фабрику.

МИКУЛИНЦІ

      Мику́линці (давня назва: Мику́лин) — селище міського типу Теребовлянського району, Тернопільської області на річці Серет, з населенням приблизно 4000 осіб. Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших на Західній Україні.

 У Микулинцях багато пам'яток архітектури. Зокрема крім замку, Троїцький костел, Церква святої трійці, палац XIX століття та давній парк.