СКАЛА-ПОДІЛЬСЬКА. ЗАМОК. (1360р.)/(2011р).

Палац замку
Палац замку

       Вже в першій половині XIV століття тут був руський замок, дерв'яний з земляними валами. Та його понищили татари. В 1393 році литовський князь Вітовт Коріятович зводить кам'яний оборонний замок. 

В 1430 році замок переходить у власність Польської держави. В 1515 році король Польщі віддав замок у пожиттєву власність Станіславу Лянцкоронському (Stanislaw Lanckoronski) (1465-1535р.), сандомирському воєводі, а згодом кам'янецькому старості, який відбудував та зміцнив фортецю зруйновану татарськими ордами в 1516 році. Замок перетворився на міцну фортецю. Навколо було зведено оборонні мури і оборонні башти. Замок захищений з трьох сторін стрімкими скелями та річкою і лише в півдня доступний.

В"їздна вежа замку
В"їздна вежа замку

Тому з південної сторони було викопано глибокий рів, зведені оборонні стіни і побудована оборонна вежа. Замок став гордістю і символом міста. На міській печатці 1531 року є зображення замку. В 1538 році замок повністю знищили волохи. З вежі підземні ходи вели у всі боки. До воріт вів підвісний міст, що піднімався та опускався. В 1620 році замок пошкодили турки. В 1648 році замок взяли штурмом козаки, вигнавши поляків. Та особливих руйнувань зазнав замок від турецької навали 1657 року, коли ним володів трансільванський князь Дар"є Ракоці. В 1672 році замок знову зруйнували турки. Після цього він довго не відбудовувався і занепадав.

Замок на початку XX ст.
Замок на початку XX ст.

Та за часів старости міста Адама Тирла (перша половина XVIII ст.) було частково відбудовано оборонні вежі та стіни фортеці. А на дитинці зведено вишуканий палац, для будівництва якого використовувалися матеріали стін фортеці. Навіть зараз, по декору віконних ніш, дверних проходів та стін, можна уявити всю велич і красу палацу. В 1765 році в палац вдарила блискавка, від якої замок загорівся. Особливо пошкоджені вогнем були бічні прибудови.

Від кінця XVIII століття і  до 1939 року замок перебував у власності  родини Голуховських, які звели у місті окремий палац і заклали навколо нього великий парк. Парк створений у ландшафтному стилі. Парк зберігся до нашого часу, правда перебуває у вельми запущеному стані. А палацу поталанило значно менше, від нього немає і сліду.  В господарських приміщеннях, поблизу палацу, що збереглися, зараз розмістилися корпуси лікарні. Теплиця, яку звів Голуховський, стоїть і нині.

      У 30 роки XX століття польська влада забезпечувала збереження руїн замку, провела архітектонічні обміри. З приходом московських завойовників замок розбирали на будівельні матеріали.

      До нашого часу збереглися: палац, вежа при в'їзді, оборонні стіни, оборонні вежі з західній частині замку. Вражають розмірами підвали палацу. Варто зазначити, що замок починався з маленького укріпленого кусочка виступу мису і під час перебудов і добудови розширився в п'ять разів, до закінчення мису. Подвір'я замку порито австрійськими окопами і ямами шукачів скарбів.

     Замок пам'ятка архітектури національного значення.

                             ПОДОРОЖ ЗАМКОМ

Історичні постаті доби

-Герб Задора (Zadora) - роду Лянцкоронських. Старовинний польський рід відомий з 1370 року, походить села Ляцкорона в Польщі.

-Станіслав Лянцкоронський (Stanislaw Lanckoronski (1465-1535р.р.), каштелян сандомирський з 1497р., воєвода сандомирський з 1533р., староста кам'янецький, скальський.

   -Вітовт Коріятович (литовською Vytautas) (1350-1430р.р.) - Великий Литовський князь, син Кейстута. З 1398 року Великий князь Литовський, Руський, Жемантійський. В 1370-1376 роках брав участь в походах проти Тевтонського ордену. В 1372 році брав участь в поході на Москву. Виступав проти умов Кревської унії 1385 року, за незалежність Литовського князівства від Польського Королівства. Поширив українські володіння на південь до Чорного моря, та на схід до верхів'я річки Ока. Встановив в 1408 році кордон з Московією, по річці Ока, Угра, Рьосс, Бриня.

СКАЛА-ПОДІЛЬСЬКА

      Скала -Подільська (давня назва - Скала над Збручем),село міського типу в Борщівському районі, Тернопільської області, на правому березі річки Збруч.поселення відоме з часів Київської Руси. Містечко отримало магдебурзьке право ще у 1443 році.